Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову в справі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Відповідач, Бориспільське об'єднане УПФУ Київської області) у якому просив:  визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії; зобов'язати Бориспільське об'єднане УПФУ Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% від нових розмірів заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури на підставі довідки Прокуратури Київської області від 22.03.2016 №18ф-118 без обмежень її максимального розміру, починаючи з 01.01.2016, виплатити різницю сплаченої пенсії; стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким  задовольнити адміністративний позов відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено повністю. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  31 січня 2017 року - скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2 за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури Київської області № 18ф-118 від 22.03.2016 в розмірі 90% від місячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури. Зобов'язано Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури Київської області № 18ф-118 від 22.03.2016 в розмірі 90% від місячної заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, без обмежень її максимального розміру, починаючи з 01.01.2016 та виплатити заборгованість з урахуванням проведених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань шляхом їх безспірного списання з Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_2 сплачений  судовий збір при поданні позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі - 1 157,58 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім гривень 58 копійок).

При цьому суд виходив з того, що  судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку у Бориспільському об'єднаному УПФУ Київської області починаючи з 24.05.2006 року.

Позивачу призначено пенсію за вислугу років, на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі по тексту - Закон №1789) у розмірі 90 % суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження максимального розміру пенсії.

04.04.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2016 року, додавши до заяви довідку Прокуратури Київської області від 22.03.2016 року № 18ф-118 про заробітну плату (а.с.10).

Листом №3729/03 від 08.04.2016 року пенсійним органом було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку, при цьому відповідач послався Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, яким з 01.06.2015 року норми закону щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», втратили чинність, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначеним вказаним законом не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії,  звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії підстави для такого перерахунку були відсутні відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 1789-ХІІ), Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі по тексту - Закон № 3668-VI).

Згідно із ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1, 12, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було регламентовано його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

При цьому, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що якщо пенсіонер набуває право на підвищення його пенсії за минулий час, то граничним періодом перерахунку і виплати відповідної різниці пенсії є 12 місяців, які слід рахувати з дня його звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, тобто у даному випадку з 04.04.2016.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01 березня 2016 року та від 25 травня 2016 року у справах №№ 161/20170/14-а, 164/1904/14-ц.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.01.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії в розмірі та порядку, визначеному в ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на момент призначення йому пенсії, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню починаючи з 01.01.2016.

Крім того, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 01.06.2015, зокрема скасовані норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, призначались, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не заслуговують на увагу колегії суддів апеляційної інстанції, оскільки зазначена правова норма підлягає застосуванню лише щодо призначення нових пенсій.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що перерахування пенсії позивача у розмірі 90% заробітної плати має здійснюватись без обмеження максимальним розміром, оскільки, як відзначалось вище, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що станом на момент призначення позивачу пенсії, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» діяла в редакції, чинній до вступу в силу Закону від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким були внесені зміни, зокрема до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку обчислення пенсії.

Відповідно до правової позиції, яка зазначена в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла  на момент призначення пенсії.

Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005, від 22.05.2008 р. №   10-рп/2008 КСУ наголошено на тому, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_2 має право на перерахунок пенсії відповідно до правових положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження максимальним розміром, а тому відмова пенсійного органу в здійсненні зазначеного перерахунку, є протиправною та порушує законні права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку, Бориспільським об'єднаним УПФУ Київської області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії відповідно до норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 207 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в розмірі - 1 157,58 грн., а саме: під час подання позовної заяви 551,20 грн. (а.с.2) та під час подання апеляційної скарги - 606,38 грн. (а.с.72), що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_2 становить 1 157,58 грн. та підлягає стягненню з Бориспільського об'єднаного УПФУ Київської області.