Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належав садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у садівничому товаристві «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та земельна ділянка площею 0,101 га за цією адресою. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 серпня 2012 року стягнено солідарно з нього та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Комерційний банк» «Даніель» заборгованість за кредитним договором.

У січні 2013 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження і накладено арешт на його майно; у подальшому проведено оцінку садового будинку та земельної ділянки і призначено прилюдні торги з реалізації вказаного майна.

13 грудня 2013 року головним державним виконавцем винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу, а також про звільнення майна боржника з-під арешту.

Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. 5 березня 2014 року здійснено державну реєстрацію за ПАТ «Комерційний банк» «Даніель» речових прав на садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у садівничому товаристві «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та на земельну ділянку площею 0,101 га за цією адресою і видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 7 лютого 2014 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 серпня 2012 року скасовано, позивач, посилаючись на положення ст. ст. 387, 388 ЦК України, просив витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 4 лютого 2015 року  позов задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ПАТ «Комерційний банк «Даніель» на користь ОСОБА_3 майно, а саме садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у садівничому товаристві «Святище-2» Бориспільського району Київської області і земельну ділянку за цією ж адресою.У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 червня 2015 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 4 лютого 2015 року  залишено без змін

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями суду представник товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Кванта» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просить просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2015 року та ухвалу  апеляційного суду Київської області від 18 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Кванта», подану його представником Руденок Юлією Олександрівною, задоволено частково.  

       Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської  області від 18 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному цим Законом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача і  пояснення представника позивача та представника особи, яка подала касаційну скаргу, дослідивши матеріали справи,  перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 7 серпня 2012 року стягнено солідарно зі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Комерційний банк» «Даніель» заборгованість за кредитним договором.

На виконання заочного рішення банк отримав виконавчі листи, за якими постановою від 29 січня 2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження і накладено арешт на все майно ОСОБА_3, у тому числі на садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у садівничому товаристві «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області і земельну ділянку площею 0,101 га за цією адресою.

У подальшому головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві проведено оцінку арештованого майна і призначені прилюдні торги з реалізації спірного майна.

У зв'язку з тим, що прилюдні торги з реалізації арештованого майна не відбулися з причин відсутності зареєстрованих покупців, 13 грудня 2013 року головним державним виконавцем винесено постанову та складено акт про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу і звільнено спірне майно боржника з-під арешту.

5 березня 2014 року приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Козій А.В. здійснив державну реєстрацію за ПАТ «Комерційний банк» «Даніель» речових прав на садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,101 га по АДРЕСА_1 у садівничому товаристві «Святище-2» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області та видав свідоцтво про придбання вказаного нерухомого майна з прилюдних торів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав на садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за ПАТ «Комерційний банк» «Даніель» відмовлено.

Також судами встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 7 лютого 2014 року заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 7 серпня 2012 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що садовий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельна ділянка вибули з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, у подальшому скасованого, дійшов висновку про витребування майна, оскільки воно вибуло з володіння власника поза його волею.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання рішення суду  (ч. 2 ст. 388 ЦК України).

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Факторингова компанія «Кванта», посилалось на те, що воно є власником спірного майна, право власності на яке набуло відповідно до вимог чинного законодавства та у порядку виконання судового рішення від 7 серпня 2012 року, тому товариство є добросовісним набувачем спірного майна, яке не може бути витребувано.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, заперечень відповідача не перевірив, внаслідок чого належним чином не визначився із характером спірних правовідносин та наявністю передбачених                        ст. 388 ЦК України підстав для витребування спірного майна у відповідача.

Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили зі скасування рішення Печерського районного суду м. Києва                      від 7 серпня 2012 року, однак залишили поза увагою те, що скасування цього судового рішення не поновлює право власності позивача на спірне майно.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права належної уваги не звернув; у порушення вимог ст. ст. 214, 303, 316 ЦПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, не надав належної правової оцінки наданим сторонами доказам, не взяв до уваги характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами, і дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Допущені судами при вирішені справи порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.