Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову в справі про визнання розпорядження неправомірним та його скасування

Позивач звернувся з позовом до Бориспільського міського голови Федорчука Анатолія Соловйовича про визнання розпорядження неправомірним та його скасування.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2017 року - залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що  з матеріалів справи вбачається, згідно з пунктом 45 додатку до рішення Бориспільської міської ради від 11.10.2016 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м.Бориспіль (землі житлової та громадської забудови)» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1.

Розпорядженням Бориспільського міського голови Федорчука А.С. №351 від 13.10.2016 «Про зупинення і внесення на повторний розгляд Бориспільської міської ради рішення Бориспільської міської ради від 11.10.2016 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м. Бориспіль (землі житлової та громадської забудови)» відповідач,, розглянувши вказане прийняте Бориспільською міською радою рішення, відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» зобов'язав:

- зупинити пункт 45 додатку до рішення Бориспільського міської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м.Бориспіль (землі житлової та громадської забудови)»;

- внести пункт 45 рішення Бориспільського міської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м.Бориспіль (землі житлової та громадської забудови)» із зауваженнями на повторний розгляд міської ради (а.с.69)

Додатком до оскаржуваного позивачем розпорядження міського голови від 13.10.2016 №348 є Зауваження на пункт 45 до Бориспільського міської ради «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м.Бориспіль (землі житлової та громадської забудови)» (а.с.69-зворот).

Так, за змістом зауважень, відповідачем зазначено, про те, що пунктом 45 до вищевказаного рішення Бориспільської міської ради від 11.10.2016 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 по АДРЕСА_1. У той же час заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки неодноразово, а саме: 17.09.2015, 08.02.2016 та 05.07.2016 подавала ОСОБА_5.

Далі за текстом зауважень зазначено, що, із огляду на те, що розгляд заяви громадянина ОСОБА_2 та прийняття по ній рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки відбувся до розгляду заяв громадянки ОСОБА_5 і може спричинити конфліктну ситуацію, відповідач вважав, що прийняте рішення викликає обґрунтовані зауваження та підлягає зупиненню.

Судом першої інстанції встановлено, що викладені в зауваженнях обставини щодо неодноразового звернення громадянки ОСОБА_5 до Бориспільської міської ради із заявами про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою на спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1 підтверджується її письмовими клопотаннями та листуванням з виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, відповідно до яких останнє звернення від 14 липня 2016 року на момент прийняття зазначеного позивачем рішення Бориспільською міською радою від 11.10.2016 року про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою не було розглянуто (а.с.35-55).

  Крім того встановлено, що розпорядженням Бориспільського міського голови №351 від 17 жовтня 2016 «Про скликання сімнадцятої позачергової сесії міської ради VII скликання» відповідач зобов'язав:

- скликати сімнадцяту позачергову сесії міської ради VII скликання та провести пленарне засідання міської ради 18 жовтня 2016 року о 12 годин в актовій залі виконавчого комітету міської ради;

- до порядку денного внести питання: про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у межах 0,1000га громадянину ОСОБА_2 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с.70).

З наданих представником відповідача документів, а саме, службової записки секретаря міської ради Левітас І.М. на ім'я міського голови Федорчука А.С. від 21.10.2016 вбачається,  що реєстрація депутатів Бориспільської міської ради VII скликання сімнадцята позачергова сесія міської ради 18 жовтня 2016 року (а.с.72-73) перед початком засідання була проведена поіменна реєстрації депутатів міської ради, де зареєструвалось тринадцять депутатів та відповідно до частини 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сімнадцята позачергова сесія міської ради не є повноважною у зв'язку з тим, що у її пленарному засіданні не взяло участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Змістом ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, та обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових місцевих виборах, визначається Конституцією України.

До повноважень міського голови відповідно до п.п.3,8,20 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема належить наступні : підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч.4 ст.59 Закону, визначено, що рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

За змістом ч.8 цієї статті сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що ч.4 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», не містить виключного переліку підстав, з яких сільський, селищний та міський голова може зупинити дію рішення відповідної ради, та враховує, що відповідачем були наведені обґрунтовані зауваження щодо прийняття оскаржуваного розпорядження та зупинення рішення міської ради, а також вжиті передбачені чинним законодавством дії на виконання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» : скликана позачергова сесія міської ради і зупинене ним рішення внесено на повторний розгляд міської ради.

Також, саме на міську раду покладено обов'язок повторно розглянути зупинене міським головою рішення, та що бездіяльність міської ради, яка не зібралась на скликане відповідачем позачергове засідання, позивачем не оскаржується.

Та обставина, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалід війни 2 групи має пільги на право на першочергове відведення земельної ділянки відповідно до ст.13,14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також посилання на визначений ст.118 Земельного кодексу України порядок безоплатної приватизації земельних ділянок в даному випадку суд вважає такими, що є безпідставними, оскільки оскаржуваним розпорядженням не було вирішено питання щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, оскільки таке рішення віднесено до повноважень міської ради, та оскаржуване розпорядження не перешкоджає повторному розгляду клопотання позивача щодо надання такого дозволу, в тому числі не порушує його право на першочергове виділення земельної ділянки.

Враховуючи додані до оскаржуваного розпорядження обґрунтовані зауваження Бориспільського міського голови, відповідно до яких, як на підставу для зупинення рішення міської ради відповідач посилався на ту обставину, що розгляд заяви громадянина ОСОБА_2 та прийняття по ній рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки відбулися до розгляду заяв громадянки ОСОБА_5, що може спричинити конфліктну ситуацію, суд прийшов о переконання, що наведене свідчить про те, що прийняте відповідачем розпорядження є обґрунтованим, а також неупередженим, добросовісним, розсудливим та пропорційним, ухваленим з дотриманням балансу між несприятливими наслідками для позивача та цілями, на досягнення яких було спрямоване рішення, а саме: на захист інтересів членів територіальної громади, забезпечення їх рівних прав і можливостей при зверненні до органу місцевого самоврядування з питань отримання безоплатно у власність земельної ділянки в особі ОСОБА_5.

При цьому, також враховується, що відповідачем було вжито усіх заходів для забезпечення прав позивача: скликано позачергову сесію міської ради та включено питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до порядку денного позачергової сесії міської ради.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а твердження позивача, що діями відповідача порушене його право, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач діяв на підставі та у межах своїх повноважень, а рішення Бориспільської міської ради від 11.10.2016 року «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам у власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у м.Бориспіль (землі житлової та громадської забудови) ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 - 0,1000га» не набуло чинності не з вини відповідача, а внаслідок бездіяльності Бориспільської міської ради.

Крім того, оскільки Бориспільська міська рада у двотижневий строк повторно не розглянула вищевказане рішення та не відхилила зауваження Бориспільського міського голови і не підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно не набрало чинності. А, отже вимога позивача щодо зобов'язання відповідача підписати зазначене ним рішення, яке не набрало чинності, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.