Бориспільський міськрайонний суд Київської області

17 травня 2017, 11:42

Узагальнення судової практики

Бориспільського міськрайонного суду Київської області щодо розгляду адміністративних спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні

У зв’язку з проведенням Київським Апеляційним адміністративним судом круглого столу присвяченому проблемним питанням реалізації прав іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення судової практики у адміністративних спорах щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні за період 2015-2017 року.

До складу населення України як сукупності людей, що проживають у межах території України і підлягають її юрисдикції, крім громадян України входять також іноземці та особи без громадянства.

Конституція України чітко розмежувала поняття «іноземець» та «особа без громадянства», відносячи до перших лише іноземних громадян. Відповідно до конституційних положень у законах України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та «Про громадянство України» дається нормативне визначення іноземців та осіб без громадянства: іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати па її території.

Під імміграцією розуміється прибуття в Україну чи залишення в Україні в установленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Вирішуючи спори щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та ті, що пов’язані з перебуванням іноземця чи особи без громадянства в Україні, судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області керуються положеннями Конституції України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, серед яких: Статут Організації Об’єднаних Націй 1945 року, Конвенція про статус біженців 1951 року та Протокол щодо статусу біженців 1967 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 року, Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1952 року, Протокол № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, непередбачені в Конвенції та в Першому протоколі до неї, Протокол № 7 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року, Європейська Конвенція про здійснення прав дітей 1996 року, міжнародні договори України про видачу правопорушників, правову допомогу в кримінальних справах та реадмісію осіб, а також законами України «Про біженців», «Про громадянство України», «Про імміграцію», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановами Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 № 1074, від 17.07.2003 № 1110 «Про правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», «Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд також застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права та враховувати положення частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо застосування принципу верховенства права.

Виходячи з положень частин першої, другої та третьої статті 18 КАС України предметна підсудність адміністративних справ визначається залежно від того, який суб’єкт владних повноважень є стороною у справі.

Оскільки у спорах щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорах, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, стороною у справі є орган виконавчої влади та інші державні органи, то відповідно до частини другої статті 18 КАС України такі спори підсудні окружним адміністративним судам, крім спорів щодо оскарження цими особами рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень про притягнення їх до адміністративної відповідальності, які, відповідно до пункту другого частини першої статті 18 КАС України, підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Водночас Бориспільським міськрайонним судом враховується, що відповідачами в таких справах можуть бути посадові чи службові особи місцевих органів виконавчої влади з приводу оскарження їхніх дій або бездіяльності. У таких випадках справи розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача (частина третя статті 18 КАС України).

Справи щодо рішення індивідуального характеру, а також дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, відповідно до частини другої статті 19 КАС України підсудні адміністративному суду за місцем проживання (перебування) позивача. Якщо позивач не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді територіальна підсудність такої справи визначається відповідно до частини четвертої цієї статті за вибором позивача. Якщо ж відповідачем є закордонна дипломатична установа України, то такі справи розглядаються, відповідно до частини третьої цієї статті, окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про біженців» документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідчення біженця та довідки про: подання особою заяви про надання їй статусу біженця; особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця; прийняття скарги до розгляду; звернення до суду. Потрібно враховувати, що після прийняття рішення про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця, оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або наданні статусу біженця, про втрату чи позбавлення статусу біженця вказані документи вилучаються, і особа, яка оскаржує таке рішення, як правило, позбавлена можливості надати документальне підтвердження свого місця проживання чи перебування на момент звернення з адміністративним позовом. Тому суд не може повертати позовну заяву на підставі непідсудності справи у зв’язку з не підтвердженням факту проживання (перебування) особи у певному місці. Якщо після відкриття провадження у справі з’ясується, що особа не проживає у вказаному нею місці, суд вирішує питання про передачу справи за підсудністю відповідно до статті КАС України.

Справи за позовом суб’єкта владних повноважень за правилами частини першої статті 19 КАС України територіально підсудні судам за місцем проживання (перебування) відповідача.

Іноземець та особа без громадянства, користуючись рівними процесуальними правами з громадянами України, можуть брати участь в розгляді справи особисто або через представника.

Адміністративна процесуальна правоздатність та дієздатність іноземця та особи без громадянства в Україні визначається частинами першою та другою статті 48 КАС України.

Для визначення процесуальної дієздатності іноземця чи особи без громадянства, в разі необхідності, суди можуть призначити експертизу щодо встановлення віку.

Під час перевірки висновків експерта (експертизи) щодо встановлення віку іноземця чи особи без громадянства судам слід мати на увазі, що оцінка віку повинна включати фізичні, соціальні, етнічні, культурні та інші фактори, пов’язані з розвитком особи. Оцінка (встановлення) віку може допускати значний ступінь помилки, тому під час встановлення віку сумніви в експертному висновку повинні трактуватися на користь під експертного.

Представництво неповнолітніх іноземця та особи без громадянства у таких справах здійснюється за правилами, встановленими статтями 56-61 КАС України. Водночас судам слід ураховувати, що відповідно до статті 8 Закону України «Про біженців» органи опіки та піклування є законними представниками дітей, розлучених з сім’ями.

Прокурор у таких справах також може звертатись до суду з позовами у випадках представництва інтересів людини або держави в суді в порядку статті 361 Закону України «Про прокуратуру». При цьому процесуальний статус прокурора визначається статтями 60, 61 КАС України.

Обов’язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України і розподіляється таким чином: позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову; відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Виходячи з положень частини другої зазначеної статті, суди під час розгляду справ повинні враховувати, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому є неприпустимою відмова в задоволенні позову в такій категорії справ у зв’язку з недоведеністю іноземцем чи особою без громадянства неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Крім того, у зв’язку з тим, що більшість доказів, як правило, знаходиться у суб’єкта владних повноважень, частина четверта статті 71 КАС України зобов’язує його подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Також суд, крім випадків витребовування доказів, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, ґрунтуючись на принципі офіційного з’ясування всіх обставин у справі, згідно з частинами четвертою та п’ятою статті 11 та частиною п’ятою статті 71 КАС України можуть збирати докази з власної ініціативи.

Також обов’язок доказування лежить на суб’єктові владних повноважень у справах за його позовом про примусове видворення чи затримання іноземця чи осіб без громадянства.

У разі витребовування судом доказів слід ураховувати, що за положеннями Конвенції 1951 року держава, яка приймає та оцінює заяву про надання статусу біженця, повинна утриматись від розкриття будь-якої інформації органам влади держави походження, і навіть від інформування органів влади держави походження щодо факту подання заяви про надання статусу біженця громадянином цієї держави. Це правило підлягає застосуванню незалежно від того, чи вважають органи влади України країну походження "безпечною країною походження", чи вважають заяву про надання статусу біженця поданою з економічних міркувань. Також органи влади України не можуть вирішувати питання щодо ризиків розкриття конфіденційної інформації країни походження і приходити до висновку, що це не призведе до порушення прав людини.

Для дотримання цього міжнародного припису відповідно до частини третьої статті 12 КАС України за ініціативою суду або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими. Перелік підстав для прийняття ухвали про розгляд справи в закритому судовому засіданні включає в себе нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захист особистого та сімейного життя людини, інтереси малолітньої чи неповнолітньої особи та інші випадки, встановлені законом.

Необхідно також зважати на те, що конфіденційність усіх аспектів справи щодо надання статусу біженця (включно з фактом подання заяви) повинна зберігатись на всіх етапах процедури надання статусу біженця.

У той же час, розкриття певної конфіденційної інформації країні походження без згоди заявника може бути виправдано за обмежених, виключних обставин, наприклад таких, як боротьба з тероризмом.

Частиною другою статті 15 КАС України надано можливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, користуватися рідною мовою або мовою, якою вона володіє, завдяки залученню до справи перекладача.

Виходячи з положень частини першої статті 68 та частини другої статті 125 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Така особа присягається сумлінно виконувати обов’язки перекладача, використовуючи всі свої професійні можливості, тобто такі можливості, які наявні в професійного перекладача.

Якщо іноземець чи особа без громадянства не володіє державною мовою і не спроможна оплатити послуги перекладача, то суди зобов’язані забезпечити такій особі перекладача.

Слід ураховувати, що за загальним правилом витрати, пов’язані із залученням перекладача, несе сторона, яка заявила клопотання про залучення перекладача (стаття 92 КАС України). Якщо залучення перекладача здійснюється за ініціативою суду або в разі звільнення сторони від оплати судових витрат, відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Суди всіх інстанцій повинні неухильно виконувати вимоги щодо забезпечення перекладу, оскільки невиконання вищезазначених вимог процесуального законодавства є порушенням гарантованого Конституцією України права на судовий захист та підставою для скасування судового рішення.

Адміністративний позов до адміністративного суду подається у формі письмової позовної заяви, викладеної державною мовою або іншою мовою з доданим перекладом державною мовою, правильність якого належним чином посвідчена.

При зверненні до суду та під час розгляду справи особа може користуватися, в тому числі подавати докази, недержавною мовою без перекладу, якщо ця мова є цілком зрозумілою для суду та усіх учасників адміністративного процесу. Якщо особа користується недержавною мовою, суд, за наявності клопотання будь-якої з осіб, які беруть участь у справі, повинен зажадати перекладу державною мовою. Суд має право вимагати перекладу і з власної ініціативи.

У разі подання разом із позовною заявою чи іншим документом, викладеним недержавною мовою, перекладу державною мовою, правильність цього перекладу повинна бути належним чином посвідчена.

Статистичний аналіз адміністративних спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні за період 2015-2017 року.

За період 2015 року було розглянуто 3 адміністративні позови даної категорії справ, з них всі були задоволено, прийнято рішення щодо видворення іноземця за межі України, на підставі того, що вони не виконали у встановлений строк добровільного повернення за межі України у встановлений строк, оскільки у них відсутні документи на підставі яких, можна у законному порядку перетнути державний кордон України, а також необхідні для цього кошти. Із заявою про набуття статусу біженця до відповідних державних органів відповідачі не зверталися. Не погоджуючись з таким рішенням відповідачами на дані постанови було подано дві апеляційні скарги, однак Апеляційним судом Київської області постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області залишено без змін.

За період 2016 року було розглянуто 17 адміністративних позови даної категорії справ, з них задоволено 15 позовів - прийнято рішення щодо видворення іноземця за межі України. В одному випадку було застосовано арешт іноземця, з підстав ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. В одному випадку позов залишено без руху у зв’язку з тим, що заявник, а саме представник Державної міграційної служби України в Київської області подав до канцелярії суду заяву про повернення йому позовної заяви та додані до неї матеріали.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідачами на дані постанови було подано 5 апеляційних скарг, однак Апеляційним судом Київської області було скасовано 3 постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У липні 2016 року Бориспільський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Київській області звернувся з позовом про видворення за межі території України в примусовому порядку громадянина Республіки Узбекистан Хайдарова Р. Х. у зв’язку з тим, що грудні 2013 року він прибув до України, з Російської Федерації, документи які б посвідчували законність його перебування на території України у нього відсутні.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.07.2016 року позов задоволено, допущено невідкладний розгляд і вирішення справи, щодо примусового видворення громадянина Республіки Узбекистан за межі території України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів його необґрунтованості, невідповідності нормам матеріального та процесуального законодавства України і міжнародно-правовим актам та винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтував тим, що рішення про примусове повернення відповідача в країну походження компетентним органом не приймалось, а тому відсутні правові підстави для його примусового видворення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Бориспільського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Київській області відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні факти, що свідчить про відсутність передбачених ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстав для винесення судом постанови про примусове видворення з України громадянина Республіки Узбекистан, а саме: невиконання відповідачем в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення та підстав вважати, що він ухилятиметься від виконання такого рішення.

Не погоджуючись з таким рішенням Бориспільський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Київській області подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року у справі за позовом Бориспільського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Київській області до громадянина Республіки Узбекистан про видворення за межі України. На даний час справа перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

За період 2017 року було розглянуто 6 адміністративних позови даної категорії справ, з них всі були задоволено, прийнято рішення щодо видворення іноземця за межі України на підставі того, що ними було порушено правові підстави перебування на території України.

Усі справи про спори щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні розглядались у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Постанови та ухвали судів відповідали вимогам, встановлені законом.

Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильного дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді адміністративних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання, правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.

У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні вимог, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.

Проблемних питань при вирішенні спорів що виникають з позовних заяв щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні у суддів Бориспільського міськрайонного суду Київської області не виникало.