Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі про визнання дійсним правочину щодо скасування заповіту, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом

В лютому 2015 року К.-па Г.І. звернувся до суду з позовом про визнання дійсним правочину щодо скасування заповіту, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та обґрунтував його тим, що 3 червня 2009 року помер його рідний брат К.-па О.І., якому належала квартира №00 по вул. Київський шлях, 27 в м. Борисполі. За час свого життя, а саме 31 травня 2008 року, спадкодавець склав заповіт, яким він заповів квартиру Д.-цю М.А. 9 лютого 2010 року відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цей об’єкт нерухомого майна. Однак після складення заповіту Д.-ць М.А. припинив доглядати за спадкодавцем. 31 травня 2009 року К.-па О.І. розірвав заповіт. Він мав намір скасувати його у встановленому порядку, але не встиг зробити це у зв’язку зі смертю. Тому К.-па Г.І. просить суд визнати дійсним скасування заповіту та визнати недійсним видане відповідачу свідоцтво про право на спадщину.

Представник відповідача С.-ов С.Ю. не визнає позов та заперечує проти його задово-лення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що допитані у судовому засіданні свідки дали суперечливі показання, які не підтверджують того, що .-па О.І. мав намір скасувати заповіт. Він мав достатньо можливостей для вжиття цього заходу. Ці обставини свідчать про те, що підстави для застосування ч.2 ст.219 ЦК України відсутні. Крім того, К.-па Г.І. звернувся до суду після закінчення строку позовної давності. Тому представник відповідача С.-ов С.Ю. просить суд відмовити у задоволенні позову.

Рішеням Бориспільський міськрайонний суд Київської області від 23 вересня 2016 року у задоволенні позову К.-пи Г. І. до Д.-ця М. А. про визнання дійсним правочину щодо скасування заповіту; про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовлено.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до ч.1, ч.7 ст.1254 ЦК України в редакції, що була чинною на час смерті спадкодавця, заповідач мав право у будь-який час скасувати заповіт. Скасування заповіту мало бути посвідчено нотаріусом.

Згідно зі ст.219 цього Кодексу у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Встановлено, що К.-па Г.І. не довів всіх обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог. Ця обставина є єдиною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Непогоджуючись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2016 року залишено без змін.

Непогоджуючись з таким рішенням позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі К.-па Г.І. просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року касаційну скаргу відхилено.

При цьому суд виходив з того, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06 грудня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.