Ухвала Вищого адміністративного суду України у справі про визнання незаконним та скасування рішення в частині

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бориспільської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та просив суд визнати незаконним та скасувати рішення № 3490-41-VІ від 20.08.2013 року в частині надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2014 року залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне рішення прийнято Бориспільською міською радою Київської області в межах компетенції та у відповідності до вимог законодавства.

Не погоджуючись із рішенням попередніх інстанцій, ОСОБА_4  звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилалася на порушення судами норм матеріального права, просив вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилено. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у справі № 359/12312/13-а - залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в червні 2011 року позивач звернувся до управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради з заявою про відведення йому земельної ділянки АДРЕСА_2.

Позивач на вищезазначену заяву отримав відповідь Бориспільської міської ради Київської області Управління містобудування та архітектури № 993/1-09 від 15.06.2011 року, що оскільки під'їзд до вказаної земельної ділянки відсутній, тому позитивний висновок управління містобудування та архітектури зможе надати після винесення в натуру землевпорядною організацією вулиці Анатолія Солов'яненка та її облаштування, згідно розбивки кварталу. (а.с. 27)

Разом з тим, рішенням № 3490-41-VІ від 20.08.2013 року Бориспільська міська рада надала згоду на розробку проекту землеустрою на відведення даної земельної ділянки  ОСОБА_6 (а.с. 38)

При цьому, зазначеній земельній ділянці вже було присвоєно адресу: АДРЕСА_1. Також в ньому прийнято рішення про винесення вулиці Анатолія Солов'яненка в натуру та організацію під'їзду до земельної ділянки.

Вважаючи вказане рішення в частині надання відповідачем згоди на розробку проекту землеустрою на відведення даної земельної ділянки гр. ОСОБА_6 протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України  виходить з наступного.

Згідно частини першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України , цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні, до виключної компетенції сільських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у       галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.

Пунктом 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Скаржник вважає, що Бориспільська міська рада Київської області при відсутності винесення вулиці Солов'яненка в натуру та відсутності під'їзду до земельної ділянки  надала згоду на розробку проекту землеустрою ОСОБА_6, хоча позивачу було відмовлено в   наданні аналогічного дозволу  . На його думку, такі дії відповідача є незаконними. А рішення про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника та вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у Кодексі адміністративного судочинства України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_4 оскаржує рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, посилання позивача на порушення його прав є безпідставним, оскільки рішення Бориспільської міської ради Київської області щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою на відведення даної земельної ділянки ОСОБА_6 не стосуються ОСОБА_4 безпосередньо.

Судова колегія зауважує, що отримавши відповідь Бориспільської міської ради Київської області Управління містобудування та архітектури № 993/1-09 від 15.06.2011 року, позивач в подальшому із зазначеного питання до відповідача не звертався, дії чи бездіяльність міської ради не були оскаржені в  суді.

Задоволення позову про скасування рішення відповідача про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було б фактично втручанням в нове право, яке набула 3-я особа, що покладалась на легітимність добросовісних дій державного органу.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд     касаційної     інстанції     відхиляє     касаційну     скаргу     і залишає рішення без змін,     якщо відсутні підстави     для     скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.