Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач у вересні 2016 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше мобіліті» з вимогами:
- зобов’язати Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області закінчити виконавче провадження, відкрите відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 року головним державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області ВП №50081679(а.с.2-7).
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 09.04.2013 року між ним та відповідачем ТОВ «Порше Мобіліті» було укладеного кредитний договір №50008469, за змістом якого з метою придбання позивачем автомобілю, відповідач надав позивачу кредит в сумі 161262 гривні 29 копійок, еквівалент суми кредиту в доларах США - 19796,50 доларів США, та додатковий кредит в сум 60900 гривень 30 копійок, еквівалент суми кредиту в доларах США – 7476, 10 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між сторонами був укладений Договір застави №50008469 від 16.04.2013 року , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу, за реєстровим №641, згідно з умовами якого позивач передав в заставу вищевказаний автомобіль. Позивач зазначає, що в лютому 2016 року отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, яка винесена з примусового виконання виконавчого напису №75, виданого 27 січня 2016 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на предмет застави, яким надано відповідачу право задовольнити вимоги по стягненню заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 353361,38 гривень.
Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог ст.ст.88,89 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки сума боргу не була безспірною, документи на підтвердження заборгованості, а також обґрунтований розрахунок заборгованості не надавався нотаріусу, а подані документи не підтверджують безспірність заборгованості перед відповідачем. Він також зазначає, що факт наявної у виконавчому напису суми боргу ним не визнається та що зазначені у вимозі платежі: за жовтень 2015 року в сумі 8890,44 грн. ним сплачений 30 жовтня 2015 року, за листопад 2015 року в сумі 9679,62 грн. – сплачений 17 грудня 2015 року, за грудень в сумі 9696,44 грн. – сплачений 12 січня 2016 року. Позивач також зазначає, що не отримував від відповідача вимог щодо сплати штрафних санкцій на суму 2988,57грн. та витрат з метою повернення простроченої заборгованості на суму 732,94грн., вважає, що вони не підлягають стягненню в безспірному порядку. Позивач стверджує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст.11 закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кредит надався на споживчі цілі, з метою придбання автомобіля, в зв’язку з чим вимога про дострокове повернення кредиту втрачає чинність, у випадку усунення прострочення виконання зобов’язань, протягом 30 днів з дня отримання такої вимоги. Позивач зазначає, що розрахунок суми кредиту, зазначений у вимозі в сумі 291499,17грн., що є еквівалентом 12434,38 доларів США, відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ «Креді Агріколь Банк» визначений з порушенням умов кредитного договору №50008469 від 09.04.2013 року, а саме п.п.1.3, 1.3.1 Загальних умов кредитування, відповідно до яких курсова різниця, що виникла внаслідок зміни обмінного курсу, погодженого сторонами при укладенні договору (8,1460грн./дол.США) може застосовуватись лише для визначення суми процентів, в зв’язку з чим еквівалент невиплаченої суми кредиту 12434,38 доларів США в гривні повинен становити 101290,46гривень. Він також зазначає, що в порушення вимог ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої стягнення на предмет застави повинно проводитись у відповідності до суми заборгованості, зазначеної у письмовому повідомленні (вимозі), сума, зазначена у письмовому повідомленні (вимозі) складає 323487,18гривень, а сума, зазначена у виконавчому написі – 353361,38грн.. Позивач також зазначає, що в порушення вимог ст.27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов’язаний зазначити в цій вимозі, зокрема, позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати, а отримане ним повідомлення не містить посилання на те, який саме з п’яти позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження , передбачених ст.26 Закону, вважає за необхідне застосувати обтяжувач.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27 січня 2016 року виконавчий напис №75 про звернення стягнення на транспортний засіб марки Seat, модель IBIZA, 2013 року виробництва, кузов НОМЕР_2 з об'ємом двигуна 1 390 куб. см., державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3 та вирішено питання відшкодування судових витрат.
На обґрунтування ухваленого рішення судом першої інстанції зазначено, що вказаний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог ст.ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат», «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим наказом №296/5 Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, постанови №1172 Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також встановлено порушення вимог ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідач дотримався вищенаведених вимог Закону та здійснив реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, суду надано не було.
Крім того, встановлено, що направлена в адресу позивача вимога заставодержателя, в порушення вищенаведених вимог Закону, не містила опису предмета забезпечувального обтяження, визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач, вимогу до боржника передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Також, встановлено, що вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та постанови Кабінету Міністерства України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», третьої особою у справі, приватним нотаріусом Семенової Г.В., а також відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» дотримано не було.
Так, відповідачем, при зверненні до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, в порушення вимог п. 1 постанови Кабінету Міністерства України «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», не було надано документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, оскільки звернення стягнення здійснювалось на підставі нотаріально посвідченого договору застави транспортного засобу, а надані відповідачем зведені виписки з рахунку клієнта ОСОБА_3 не є такими документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Крім того, встановлено, що кредитний договір, який був наданий відповідачем на підтвердження поданої заяви про вчинення виконавчого напису, не містить додатків, які є його невід'ємною частиною, а саме: загальних умов кредитування, на які в своїй заяві посилався відповідач при обґрунтуванні розмірів заборгованості, підстав нарахування штрафних санкцій, витрат, а також графіку погашення заборгованості та зміненого графіку заборгованості, який мав бути сторонами укладений відповідно до умов додаткової угоди ( без дати ).
За таких обставин нотаріус була позбавлена можливості пересвідчитися в безспірності нарахованих сум заборгованості, оскільки, окрім рахунків-фактури, доказів обґрунтованості та безспірності такого нарахування ( підстави нарахування, документального підтвердження витрат та розрахунки ), відповідачем ані нотаріусу, ані суду надано не було.
Не були надані також докази щодо застосованого відповідачем при розрахунках обмінного курсу за безготівковими операціями Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк».
Відсутні докази, як не були надані нотаріусу так і не були надані суду, що стосуються розміру понесених відповідачем витрат в сумі 732,94 грн., про сплату яких було зазначено у вимозі від 16 грудня 2015 року, та в рахунок погашення яких були зараховані сплачені позивачем 17 грудня 2015 року кошти.
Крім того, зі зведеної облікової виписки з рахунку клієнта ОСОБА_3 також вбачається, що в рахунок «інших витрат відповідно до договору» відповідачем 30 жовтня 2015 року було зараховано 1 415,30 грн., 1 947,26 грн. та 732,94 грн.
Аналогічним чином 15 вересня 2015 року, в рахунок інших витрат, відповідачем було зараховано 2 550,80 грн.
Проте докази нарахування, здійснення відповідачем таких витрат, відповідачем ані нотаріусу, ані суду надані не були, однак утримання такої суми з коштів, перерахованих позивачем в рахунок заборгованості за основним боргом, призвело до збільшення такої заборгованості та, як наслідок, нарахування відповідачем штрафу та пені.
Судом також встановлено, що в наданих нотаріусу відповідачем на підтвердження розміру заборгованості зведених облікових виписках по рахунках клієнта ОСОБА_3, як і в заяві про вчиненні виконавчого напису, окремо, не зазначено суму боргу за кредитом та процентами, а також штрафу та пені, відсутній будь-який розрахунок, а також достатні дані, які б давали можливість перевірити безспірність зазначених у виписці, а також в рахунках-фактурах сум.
Не наданий такий розрахунок і суду.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 1.1 загальних умов кредитування, що є додатком до укладеного сторонами кредитного договору №50008469 від 09 квітня 2013 року та його невід'ємною частиною, компанія зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях, при цьому в кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятний для сторін, та, що відповідно до п.п. 1.3.1 загальних умов, позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.
Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору ( 8,1460 грн./доларів США - основні умови кредиту ), по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що допущені відповідачем та третьою особою вищезазначені порушення вимог чинного законодавства при вчиненні виконавчого напису за укладеним сторонами договором застави транспортного засобу, внаслідок чого було звернуто стягнення на належний позивачу транспортний засіб на погашення суми заборгованості за укладеним сторонами кредитним договором, яка не є безспірною, та з порушенням встановленого законом порядку вчинення виконавчого напису, дають суду підстави для визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Просить рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 серпня 2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відхилити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Бориспільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишено без змін.
При цьому суд виходив з того, що судом встановлено, що підтверджується і матеріалами справи, 09 квітня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір №50008469 ( а.с. 8 ).
Правочин між сторонами, за його змістом, складають цей кредитний договір, загальні умови кредитування, графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту ( 9-16, 17-19 ).
Крім того, 16 квітня 2013 року між позивачем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковською О.Р. за реєстровим №641, договір застави транспортного засобу №50008469 ( а.с. 20-23 ).
За правочином, ОСОБА_3 з метою забезпечення зобов'язань - вимог заставодержателя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» за кредитним договором №50008469 від 09 квітня 2013 року, передав у заставу автомобіль марки Seat, модель IBIZA, 2013 року виробництва, кузов НОМЕР_2 з об'ємом двигуна 1 390 куб. см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_1 ( там же ).
28 жовтня 2014 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору застави транспортного засобу №50008469 від 16 квітня 2013 року, якою виклали п. 1.3 в новій редакції договору, змінивши строк повернення кредиту - не пізніше 84 місяців з дати надання кредиту ( а.с. 24 ).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» 21 грудня 2015 року направило ОСОБА_3 вимогу ( повідомлення ) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 323 487,18 грн., що складає:
Вказану вимогу позивач отримав 26 грудня 2015 року ( а.с. 97 ).
При цьому, 25 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», в особі уповноваженого представника, звернулося із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни, яка, без документів, що підтверджують безспірність заборгованості за правочином, вчинила виконавчий напис 27 січня 2016 року, за реєстровим №75, про стягнення із заставодавця ОСОБА_3 на користь заставодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на предмет застави автомобіль марки Seat, модель IBIZA, 2013 року виробництва, кузов НОМЕР_2 з об'ємом двигуна 1 390 куб. см., рік випуску 2013, державний номер НОМЕР_1, за договором застави транспортного засобу №50008469, посвідченого Жуковською О.Р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 28 жовтня 2014 року за р. №2277, за яким забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором №50008469 від 09 квітня 2013 року ( а.с. 93, 94 ).
Згідно із виконавчим написом за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, в порушення встановленого порядку, запропоновано задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 09 квітня 2013 року по 16 грудня 2015 року, суму поточної заборгованості станом на 16 грудня 2015 року складають:
- несплачені чергові платежі ( прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу ): 10 626,50 грн.
- штрафні санкції за вимоги щодо сплати в розмірі: 1 985,45грн.
- сума кредиту до повернення - 291 499,17 грн., що становить еквівалент 12 434,38 доларів США;
- штраф в розмірі 20% від суми кредиту - 32 252,46 грн.
Сума до стягнень - 353 361,38 грн., а також відшкодування витрат заставодержателя, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису на суму таких витрат.
Зазначено, що виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред'явлений до державної виконавчої служби для примусового виконання протягом року ( там же ).
08 лютого 2016 року за виконавчим написом головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №50081679 ( а.с. 44 ).
Отримавши копію постанови про відкриття провадження, ОСОБА_3 28 вересня 2016 року звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами ( а.с. 2-7 ).
При цьому, надав докази на підтвердження факту порушення порядку вчинення виконавчого напису та на спростування безспірності заборгованості за кредитним договором.
Суд же першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини та прийшов до переконання про обгрунтованість заявлених позовних вимог.
За таких обставин, місцевий суд, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, постанови №1172 Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
При цьому, дав відповідну оцінку належних і допустимих доказів у справі згідно положень ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України.
А тому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 589 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», постанови №1172 Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року «Про затвердження Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 2, 8, 213-214 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції і повністю спростовуються доказами по справі.
Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що нотаріусу були надані всі необхідні первинні документи, вимога про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором №50008469 від 16 грудня 2016 року направлялася позивачу та була ним отримана, на переконання апеляційного суду та у силу викладеного, правового значення, у даному випадку, не мають і не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог та не є підставою для задоволення апеляційних вимог.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
_03_03.png)
