ВСУ вказав на наслідки здійснення касаційного розгляду за відсутності захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину

Відповідно до статті 52 Кримінального процесуального кодексу України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Вироком суду особу було засуджено за частиною третьою статті 307 Кримінального кодексу України до покарання у виді позбавлення волі на строк дев’ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Засуджений звернувся до ВССУ з касаційною скаргою на вказаний вирок та ухвалу апеляційного суду. ВССУ касаційну скаргу засудженого задовольнив частково, судові рішення змінив в мотивувальній частині.

До Верховного Суду України звернувся прокурор у зв’язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої частиною першою статті 52 КПК, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

Прокурор посилався на те, що суд касаційної інстанції порушив право особи на захист, оскільки касаційний розгляд здійснювався за відсутності його захисника, участь якого в цьому провадженні була обов’язковою з огляду на вчинення засудженим особливо тяжкого злочину.

ВСУ задовольнив заяву прокурора, скасував ухвалу ВССУ, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

ВСУ у зв’язку з відсутністю захисника під час касаційного розгляду дійшов висновку про позицію суду касаційної інстанції, що в касаційному провадженні участь захисника особи, засудженої за особливо тяжкий злочин, не є обов’язковою, а неприбуття його в судове засідання не перешкоджає проведенню касаційного розгляду.

ВСУ зазначив, що гарантії реалізації права на захист поширюються на всі стадії кримінального провадження, в тому числі й на стадію судового провадження з перегляду судових рішень в касаційному порядку. А важливою гарантією дотримання права особи на захист є закріплення в кримінальному процесуальному законі припису, що неприбуття захисника в судове засідання в кримінальному провадженні, де його участь є обов’язковою, зобов’язує суд відкласти судовий розгляд та вжити заходів для прибуття захисника до суду.

ВСУ звернув увагу, що особу засуджено за вчинення злочину, який відповідно до статті 12 КК України віднесено до особливо тяжких, а тому участь захисника в цьому кримінальному провадженні згідно зі статтею 52 КПК України була обов’язковою, проте суд касаційної інстанції розглянув кримінальне провадження за відсутності захисника. При цьому суддя-доповідач у повідомленнях учасникам судового провадження зазначав, що явка захисника в судове засідання, відповідно до статті 52 КПК, є обов’язковою.

Згідно з частиною другою статті 412 КПК України здійснення судового провадження за відсутності захисника, якщо його участь є обов’язковою, входить до переліку істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які вимагають скасування судового рішення у будь-якому разі.

ВСУ сформулював висновок, що норма частини першої статті 52 КПК України, яка передбачає обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, є гарантією забезпечення права на захист та важливою умовою справедливого судового розгляду, підлягає застосуванню на всіх стадіях кримінального провадження, в тому числі судового провадження з перегляду судових рішень в касаційному порядку (постанова ВСУ від 23.11.2017 у справі № 5-224 кс (15)17).