Апеляційним судом Київської області залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що її чоловік ОСОБА_3 проходив військову службу з 10 липня 1981 року по 05 лютого 2002 року та був звільнений у запас за п.67 п.п. «Б» (за станом здоров`я) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу на підставі наказу № 022 від 05 лютого 2002 року. Того ж дня її чоловік був виключений зі списків особового складу військової частини А2215 із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини. Вказувала, що ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку з 28 червня 1994 року з сім`єю у складі: дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_5 Зазначала, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, то вона як вдова військовослужбовця має право на отримання житла, яке не встиг реалізувати за життя її чоловік.

Вказувала, що 16 лютого 2017 року вона звернулась з листом до військової частини А2215, в якому просила пояснити підстави перенесення їх сім'ї з черги на квартирному обліку з 28 червня 1994 року на 03 вересня 1997 року. Листом від 22 лютого 2017 року їй надано відповідь про те, що перенесення дати зарахування на квартирний облік здійснено рішенням житлової комісії військової частини А2215 від 25 вересня 2012 року №8 на підставі п.15 Постанови Ради міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року №470.

Посилаючись на те, що рішення житлової комісії відповідача є направомірним, позивач просила визнати недійсним рішення житлової комісії військової частини А2215 про зняття ОСОБА_3 з квартирного обліку з 28 червня 1994 року та зарахування його на квартирний облік з 03 вересня 1997 року у військовій частині А2215, яке оформлене протоколом №8 від 25 вересня 2012 року, зобов'язати військову частину А2215 поновити ОСОБА_2, як вдову померлого ОСОБА_3, на квартирному обліку у військовій частині А2215 з 28 червня 1994 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним рішення житлової комісії військової частини А 2215 про зняття ОСОБА_3, померлого чоловіка позивача ОСОБА_2, з квартирного обліку з 28 червня 1994 року та зарахування його на квартирний облік з 03 вересня 1997 року у військовій частині А2215, яке оформлене протоколом №8 від 25 вересня 2012 року.

Зобов'язано житлову комісію військової частини А2215 поновити ОСОБА_2, як вдову померлого ОСОБА_3 на квартирному обліку у військовій частині А2215 з 28 червня 1994 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі військова частина А2215 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення. яким відмовити в позові ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2017 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обгрунтованості позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними й такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.      

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з   17 листопада 1984 року позивач ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

Відповідно до виписки з наказу командира військової частини А2215 від 13 червня 1994 року №73 капітана ОСОБА_3 з 09 червня 1994 року зараховано в списки особового складу частини, який призначений наказом командира військової частини 55127 від 12 квітня 1994 року №052 на посаду офіцера (народознавця, спеціаліста по історії України, історії ЗС України, групи виховної роботи), що прибув з військової частии 21927 с.Велика Круча Пирятинського району.

Згідно з витягом з особової справи, ОСОБА_3 був звільнений з військової служби у запас за п.67 п.п. «Б» (за станом здоров'я) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, з 12 березня 2002 року його виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік у Бориспільський ОМВК Київської області з правом позачергового отримання житла.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 квітня 1994 року капітан ОСОБА_3 звернувся до командира військової частини А2215 з рапортом про надання йому дозволу на постановку на облік у гарнізонній черзі на отримання житлової площі та внести в книгу обліку безквартирних частини зі складом його сім'ї: дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

По справі встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 був постановлений на облік згідно з рішенням житлової комісії А2115 з 28 червня 1994 року.

Відповідно до ордеру №14 від 21 березня 1999 року, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Бориспільської міської ради від 16 березня 1999 року №98, його сім`я у складі 4-х осіб (він, дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_4, дочка - ОСОБА_5 ) була забезпечена службовим житлом - двокімнатною квартирою АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та проживає позивач.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 січня 2013 року серія НОМЕР_1

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції статті, чинній на момент зарахування чоловіка позивача на квартирний облік, було визначено, що військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу України.

Відповдіно до положень ст.36 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Згідно зі ст.37 ЖК УРСР облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію.

Порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, військовослужбовців-жінок регулюється житловим законодавством і Положенням про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, що введене в дію наказом Мініста оборони України від 23 грудня 1992 року №220 (з наступними змінами).

Згідно з пунктом 34 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України (далі - Положення), що було чинне на момент зарахування ОСОБА_3 на квартирний облік, всі питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.

При цьому датою постановки на квартирний облік вважається день, коли буде винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення.

Військовослужбовці беруться на квартирний облік за рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром останньої, і перебувають на цьому обліку до одержання жилого приміщення за винятком випадків: поліпшення житлових умов, завдяки якому відпала необхідність у наданні іншого жилого приміщення; переведення до нового місця служби; засудження (крім умовного) до позбавлення волі на строк понад шість місяців; подання таких, що не відповідають дійсності, відомостей, які стали підставою для взяття на облік, або вчинення командуванням неправомірних дій при вирішенні цього питання                       (пункти 11, 13 Положення).

За змістом Положення було передбачено (відповідна норма збереглася і в Положенні про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, введеному в дію наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року №20, чинного на час звільнення ОСОБА_3 у запас) військовослужбовці та члени їх сімей мають право до одержання жилого приміщення прописатися за адресою військової частини.

На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку, довідка про те, чи перебуваються члени сім'ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад) (пункт 12 Положення).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки з протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 від 19 січня 1999 року, яким вирішено клопотати про постановку ОСОБА_3 та членів його сім`ї на квартирний облік у виконкомі Бориспільської ради депутатів трудящих, зазначено, що ОСОБА_3 тимчасово прописаний з травня 1994 року при військовій частині А2215 у м.Бориспіль (а.с.16, 69).

Враховучи, що ОСОБА_3 був тимчасово прописаний з травня 1994 року при військовій частині А2215, що відповідає вищенаведеним вимогам Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при прийнятті ОСОБА_3 на квартирний облік 28 червня 1994 року було дотримано вимоги чинного на той час законодавства, яке визначало порядок забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців - за місцем проходження служби та місцем тимчасової реєстрації при військовй частині А2215.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 від 25 вересня 2012 року №8 з метою приведення квартобліку військової частини А2215 до вимог житлового законадвства України, усунення порушень в рішеннях житлових комісій при зарахуванні на квартирний облік, внесення до пільгових списків, на підставі п.15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов в Українській РСР, відповідно до якого на квартирний облік беруться потребуючи поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті, житлова комісія вирішила перенести дату зарахування на квартирний облік військовослужбовцям та особам, звільненим у запас, які не були зареєстровані у м.Бориспіль на час розгляду питання про постановку на квартирний облік на дату першої реєстрації при військових частинах м.Бориспіль - майора запасу ОСОБА_3 з 28 червня 1994 року на 03 вересня 1997 року (а.с. 23).

Разом з тим, по справі встановлено, що рішення житлової комісії військової частини А1215 від 28 червня 1994 року про зарахування ОСОБА_3 на квартирний облік не скасовано.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з вимогами пунктів 11,17 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, датою постановки ОСОБА_3 на квартирний облік є дата винесення рішення житловою комісією військової частини А2215 від 28 червня 1994 року, і саме цією датою має визначатись черговість надання жилого приміщення позивачу - за часом прийняття на облік (внесення до списків осіб, які користуються правом першочергового та позачергового отримання жилих приміщень).

При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що дата зарахування ОСОБА_3 на квартирний облік не може бути пов'язана із датою його реєстрації у військовій частині А2215, а саме, з 03 вересня 1997 року відповідно до відмітки в паспорті ОСОБА_3                (а.с.53-54), оскільки паспорт на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 був виданий 03 січня 1997 року, в той час як він був зарахований в списки особового складу військової частини А2215 з 09 червня 1994 року. До того ж судом встановлено, що ОСОБА_3 був тимчасово зареєстрований по місця служби за адресою військової частини А2215 у м.Бориспіль з травня 1994 року, що підтверджується випискою з протоколу засідання житлової комісії від 19 січня 1999 року.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність у справі належних та допустимих доказів факту реєстрації місця проживання ОСОБА_3 у м.Бориспіль станом на 28 червня 1994 року, є необґрунтованими.  

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується представниками відповідача, що позивач потребувала та потребує поліпшення житлових умов, як дружина померлого офіцера ОСОБА_3, який проходив військову службу у військовій частині А2215, взятий на квартирний облік за місцем служби, що не суперечить вимогам ч.1 ст.37 ЖК УРСР.

Отже, враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої існанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення житлової комісії військової частини А2215 від 25 вересня 2012 року, оформлене протоколом №8, є незаконним та підлягає скасуванню, а доводи представників відповідача про те, що рішення житлової комісії від             28 червня 1994 року про зарахування ОСОБА_3 на квартирний облік ухвалене з порушенням вимог законодавства, є безпідставним.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що в зазначений відповідачем період до 03 вересня 1997 року ОСОБА_3 перебував на квартирному обліку за попереднім місцем служби або проживання.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що оспорюване рішення житлової комісії військової частини А2215 від 25 вересня 2012 року (протокол №8) було винесено з порушенням встановленого порядку, визначеного «Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженою наказом Міністерства оборони України № 737 від 30 листопада 2011 року (далі - Інструкція).

Так, відповідно до вимог пункту 2.16 Інструкції, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку з реформуванням ЗС України, зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання жилого приміщення з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання жилого приміщення.

Підстави та порядок зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, визначені, зокрема, у пункті 2.18 Інструкції, в якому зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов у випадках, передбачених законодавством, за місцем перебування на квартирному обліку, унаслідок чого зникла потреба в наданні жилого приміщення; отримання за рахунок житлових фондів МО України жилого приміщення для постійного проживання; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, не зазначеними в абзаці першому пункту 2.16 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 1 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.17 цього розділу); обрання для постійного місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.

Також зазначено, що військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, виключаються зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, у разі якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили право на отримання жилого приміщення в пільговому порядку.

Рішення про зняття з обліку та виключення зі списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання жилих приміщень, приймається житловою комісією військової частини, яка зарахувала військовослужбовця на облік, або її правонаступником. Рішення письмово доводиться до відома військовослужбовця у п'ятнадцятиденний строк із зазначенням причин зняття з обліку.

За змістом пункту 2.19 Інструкції, КЕВ (КЕЧ) району має право клопотати перед командуванням військової частини та житловою комісією військової частини про зняття з обліку військовослужбовця чи особи, звільненої з військової служби, облікові справи яких не пройшли щорічну перереєстрацію, у випадку, коли ними не надано: Ф-3; Ф-5 (у разі звільнення з військової служби довідка надається військовим комісаріатом); Ф-7 (у разі звільнення з військової служби довідка надається військовим комісаріатом).

Житлова комісія військової частини повинна в місячний строк провести засідання, на якому в присутності особи, щодо якої надійшло клопотання КЕВ (КЕЧ) району (або уповноваженої ним іншої особи), розглянути зазначене клопотання та прийняти відповідне рішення. Копія витягу з протоколу видається (надсилається) військовослужбовцю чи особі, звільненим з військової служби, питання щодо яких розглядалося на засіданні, та надсилається до КЕВ (КЕЧ) району і житлової комісії гарнізону в п'ятнадцятиденний строк з дня проведення засідання.

У разі надання військовослужбовцем чи особою, звільненими з військової служби, довідок, які підтверджують неможливість проходження ними щорічної перереєстрації облікових справ у встановлений строк, та наявності довідок, вказаних в абзаці першому цього пункту, житлова комісія військової частини зобов'язана на черговому засіданні розглянути питання про перереєстрацію облікової справи цього військовослужбовця, про що скласти відповідний протокол.

Копія витягу з протоколу надсилається військовослужбовцю чи особі, звільнених з військової служби, питання яких розглядалося на засіданні, до КЕВ (КЕЧ) району та житлової комісії гарнізону в п'ятнадцятиденний строк з дня проведення засідання (пункт 2.19 Інструкції).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що чоловік позивача ОСОБА_3 був зарахований на квартирний облік внаслідок подання ним відомостей, що не відповідають дійсності, або неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік. Не надано також доказів того, що оспорюване рішення житлової комісії військової частини А2215 від 25 вересня 2012 року (протокол №8) було письмово доведено до відома ОСОБА_3 у визначений Інструкцією п'ятнадцятиденний строк, а також, що він викликався (повідомлявся) про таке засідання комісії.

Отже, враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги, що позивачу про порушення її прав стало відомо у лютому 2017 року після її звернення до військової частини А2215 щодо підстав перенесення квартирної черги з 28 червня 1994 року на 03 вересня 1997 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом дана належна правова оцінка.

Ураховуючи наведене та положення ст.375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.