Київським апеляційним адміністративним судом залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

08.08.2017 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області поштою надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій просив суд поновити строк звернення до суду; - постанову Житомирської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0655/101000014/2016 від 17 листопада 2016 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень, визнати незаконною та скасувати; провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить Рішення суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник звертає увагу на тому, що судом не вірно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2018 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.12.2017 року залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 28 липня 2016 позивач ввіз транспортний засіб Opel Vectra, державний реєстраційний номер Р.Литва JGM529, на територію України, та в строк до 07 серпня 2016 року включно мав доставити його в зону діяльності іншої митниці.

Однак, станом на 21 вересня 2016 року зазначений вище транспортний засіб, у строки, встановлені ст.95 МК України, за межі митної території України не було вивезено, у митницю призначення не доставлений, строк доставки перевищений.

Зазначені дії мали ознаки правопорушення митних правил, які передбачені ч.3 ст.470 МК України, внаслідок чого, 21 вересня 2016 року відносно ОСОБА_3 було складено протокол про порушення митних правил, та був повідомлений про розгляд справи на 17 листопада 2016 року на 10-00 годину.

Постановою в справі про порушення митних правил № 0655/101000014/2016 від 17 листопада 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8500 грн. З тексту постанови вбачається, що розгляд справи проводився без участі правопорушника.

Не погоджуючись із вказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем правильно були встановлені фактичні обставини справи та надано вірну правову кваліфікацію діям ОСОБА_3 щодо порушення ним митних правил, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб.

Частиною 3 ст. 470 Митного кодексу України регламентовано, що перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ст.ст. 486, 488, 497, 498 Митного кодексу України закріплено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у ст. 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

У провадженні у справах про порушення митних правил беруть участь: 1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; 2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу (заінтересовані особи); 3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення); 4) захисники; 5) представники органів доходів і зборів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у п. 3 ст. 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно ст. 526 Митного кодексу України передбачено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що митним законодавством регламентовано чіткий та послідовний порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України.

При цьому, наведені правові норми, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, також містять й певні застереження, націлені на попередження зловживання особою такими правами та на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень.

Водночас, одним із зазначених застережень є можливість розгляду митним органом справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо вона була попереджена належним чином про дату, час та місце розгляду її справи і станом на момент розгляду її справи від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу також на те, що право позивача бути присутнім під час розгляду справи про порушення митних правил не є підставою для зловживання позивачем своїми правами та безпідставного затягування розгляду справи.

Крім того, чинним законодавством встановлено відповідні строки прийняття суб'єктом владних повноважень рішень за результатами розгляду справи про порушення митних правил.

Як зазначає сам позивач, 21.09.2016 року Житомирською митницею ДФС складено протокол про порушення митних правил за № 0655/101000014/2016 по факту скоєння ОСОБА_3 порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статтею 470 Митного кодексу України. У вказаному протоколі зазначено, що розгляд справи відбудеться 17 листопада 2016 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: Житомирський район, с. Оліївка, вул. Садова, 4, в приміщенні управління боротьби з митними правопорушеннями Житомирської митниці ДФС.

Як стверджує позивач в позовній заяві, 13 листопада 2016 року на адресу Житомирської митниці ДФС він направив повідомлення про перенесення розгляду справи про порушення митних правил на іншу дату, так як бажав прийняти участь у розгляді справи, скористатися правами, передбаченими ст.498 МК України, надати пояснення про підстави та обставини недотримання строків транзиту, у зв'язку з неможливістю прибути на розгляд справи на 10годину 17 листопада 2016 року.

Однак, колегія суддів не бере до уваги наведене посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано жодних доказів, що вказаний лист було отримано Житомирською митницею ДФС, як і не надано доказів, що вказаний лист взагалі відправлявся.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 17.11.2016 року, тобто на час прийняття оскаржуваного рішення, позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про порушення митних правил, у зв'язку із чим відповідачем було розглянуто справу про порушення митних привал та прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі - 8 500 гривень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не спростовано порушення ним встановленого ст. 95 Митного кодексу України строку доставки транспортного засобу, про що складено відповідний протокол.

При розгляді зазначеної справи колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі, викладену в рішенні по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року, відповідно до якої рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність.

Разом з тим, під час розгляду справи апеляційним судом таких порушень не встановлено, а посилання позивача на вимоги чинного законодавства, визначені у ст. 526 Митного кодексу України, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на ту обставину, що позивачем не підтверджено поважності причин його неприбуття до митного органу.

У контексті викладеного судова колегія зазначає, що матеріалами адміністративної справи про порушення митних правил підтверджується вжиття відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови всіх можливих та необхідних заходів для дотримання законодавчо визначеної процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

Позивачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутності порушень ним митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, не надано інформацію стосовно місця перебування транспортного засобу та причин порушення ним вимог ст. 95, 470 Митного кодексу України.

Вказані вище обставини свідчать про правомірність прийняття оскаржуваної постанови митного органу та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд в постанові від 28.02.2018 року у справі К/9901/7729/18.