Бориспільський міськрайонний суд Київської області

03 березня 2014, 15:07

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

судової практики щодо проведення аналізу та вивчення окремих проблемних питань правозастосування норм закону про кримінальну відповідальність щодо незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів ( ст. 204 Кримінального кодексу України), з метою виявлення недосконалості чинного законного законодавства та проблем у його застосуванні.

На виконання листа Апеляційного суду Київської області №4292/07-16/14 від 24 лютого 2014 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області проведено узагальнення практики щодо проведення аналізу та вивчення окремих проблемних питань правозастосування норм закону про кримінальну відповідальність щодо незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів ( ст. 204 Кримінального кодексу України), з метою виявлення недосконалості чинного законного законодавства та проблем у його застосуванні.

Метою проведення зазначеного узагальнення є вивчення практики суду з вказаного питання з метою виявлення проблемних або спірних питань, які виникають при розгляді вищезазначених справ.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є незаконно виготовлені алкогольні напої, тютюнові вироби та інші підакцизні товари, тобто товари, до ціни яких згідно з чинним законодавством включається акцизний збір. Перелік підакцизних товарів визначено законами України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, “Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби”, “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби” та “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”.

До інших підакцизних товарів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів), про які йдеться у диспозиції ст. 204 КК, належать: спирт етиловий, транспортні засоби, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас, пиво солодове.

Перелік підакцизних товарів, визначених названими законами, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Незаконно виготовленими слід вважати зазначені в ст. 204 КК товари, що виготовлені: 1) особою, яка не зареєстрована як суб’єкт підприємництва, незалежно від того, чи підлягає діяльність з їх виготовлення ліцензуванню; 2) суб’єктом підприємницької чи господарської діяльності без одержання ліцензії, якщо їх виготовлення підлягає ліцензуванню.

Придбання, зберігання, транспортування незаконно виготовлених алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з метою їх збуту та сам збут особою, яка не має ліцензії на оптову чи роздрібну торгівлю ними, належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 204 КК.

Ті самі дії, вчинені без ліцензії, щодо алкогольних напоїв, виготовлених на основі етилового спирту шляхом його розбавлення водою, тягнуть відповідальність за ст. 204 КК.

Виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення потрібно кваліфікувати як злочин, передбачений ст. 203 КК.

Злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спрямовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можливо забезпечити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись як готування до вчинення зазначеного злочину.

Під недоброякісною сировиною (матеріалами), про яку йдеться в ч. 3 ст. 204 КК, потрібно розуміти предмети праці та природні компоненти, що підлягають переробці при виготовленні (виробництві) підакцизних товарів, але не відповідають установленим для них стандартам, нормам і технічним умовам.

Незаконно виготовленими з недоброякісної сировини (матеріалів) підакцизними товарами, що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, слід вважати такі, вживання, користування чи використання яких створює реальну загрозу для життя і здоров’я споживачів (можливість отруєння, радіоактивного опромінення тощо).

Під іншими тяжкими наслідками (ч. 3 ст. 204 КК) треба розуміти знищення чи пошкодження майна, тварин, флори, фауни, повітря, грунту, вод, чим заподіяно шкоду у великих чи особливо великих розмірах.

Звернути увагу судів на те, що кожною частиною ст. 204 КК передбачено самостійний склад злочину, тому за наявності підстав дії винної особи мають кваліфікуватися за сукупністю цих злочинів.

Вчинення передбачених ст. 204 КК дій під прикриттям легально створеного чи придбаного суб’єкта підприємницької діяльності юридичної особи потребує додаткової кваліфікації за ст. 205 КК (за наявності в діях особи складу цього злочину).

Дії, передбачені ст. 204 КК, поєднані з легалізацією (відмиванням) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, за наявності підстав мають кваліфікуватися за відповідними частинами статей 204 та 209 КК.

Незаконне виготовлення алкогольних напоїв або тютюнових виробів, поєднане з використанням незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору або незаконним використанням чужого знака для товарів чи послуг, фірмового (зареєстрованого) найменування, маркування товару, додатково кваліфікується за ст. 216 чи ст. 229 КК.

Виготовлення із доброякісної сировини (матеріалів) недоброякісних (фальсифікованих) підакцизних товарів (продукції) та їх реалізація, в тому числі випуск на товарний ринок, кваліфікуються за ст. 227 КК за умови, що при цьому було одержано дохід у великому розмірі. Якщо ж вживання або використання таких товарів (продукції) спричинило шкоду здоров’ю споживачів чи їх смерть, дії винних необхідно додатково кваліфікувати як злочин проти здоров’я або життя (умисний чи необережний).

В теорії кримінального права залежно від опису ознак конкретного складу злочину розрізняють такі види диспозицій: проста, описова, відсильна, бланкетна і змішана.

Стаття 204 КК є бланкетною кримінально-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст статті 204 КК полягає в тому, що з ним пов’язане визначення злочином діянь, які описані в диспозиціях частин цієї статті.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно - правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для кримінально - правової кваліфікації.

Згідно із зазначеним, під час проведення кримінально - правової кваліфікації діяння необхідно обов’язково встановити, який саме нормативно - правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного злочину, зокрема, які саме речі матеріального світу визнавалися підакцизними товарами у даний конкретний момент часу.¹

Визначальним поняттям при встановленні предмету злочину, передбаченого частиною першою статті 204 КК, є поняття "підакцизні товари".

Відповідно до статті 14.1.145 Податкового кодексу України (далі - ПК) підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно із статтею 215.1. ПК, редакція якої була чинною на момент вчинення зазначених дій, до підакцизних товарів належали: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Нормативне визначення поняття алкогольного напою дано в статті 14.1.5 ПК, під яким слід розуміти продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).

Виходячи із нормативного визначення поняття підакцизні товари, алкогольний напій може бути визнаний таким і бути предметом злочинів, передбачених статтею 204 КК лише за умови, якщо він відповідає наступним ознакам:

1) одержання шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлення на основі харчових спиртів;

2) вміст спирту етилового має становити понад 1,2 відсотки об’ємних одиниць;

3) визнання законом підакцизним товаром, до ціни якого включено акцизний податок;

4) належність до товарної групи Гарманизованої системи опису та кодування товарів під одним з наступних кодів: 2204, 2205, 2206, 2208.

Відсутність хоча б однієї з наведених ознак виключає можливість визнання алкогольного напою підакцизним товаром, а відповідно і предметом злочину, передбаченого статтею 204 КК України.

Відмежування злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК, від злочинів із суміжними складами та діянь, які не тягнуть кримінальної відповідальності містить розгляд проблемних питань кримінально-правової кваліфікації злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, що пов’язані з їх відмежуванням від суміжних злочинів та адміністративних правопорушень, а також аналіз кваліфікації цих злочинів за сукупністю з іншими злочинами.

У розділі послідовно розглядаються питання розмежування складів злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, і злочинів, передбачених ч. 1 ст. 202, ст. ст. 190, 201, 203, 209, 212, 216, 225, 227, 229 КК, а також відмежування розглядуваних злочинів від адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 156, 164, 1645, 176, 177, 1772 КУпАП. Визначаються ситуації, за наявності яких незаконне виготовлення підакцизних товарів та інше незаконне поводження з ними можуть кваліфікуватися за сукупністю із злочинами, передбаченими зазначеними статтями кримінального закону. Аналізується відповідна судова практика.

Водночас звертається увага на певні проблеми співвідношення норм, передбачених ст. 204 і ст. ст. 202, 225, 229 КК, пов’язані з неузгодженістю між ними в частині матеріального критерію суспільної небезпеки діяння. Крім того, констатується відсутність чітких зв’язків між ст. 204 КК і статтями КУпАП, які передбачають відповідальність за вчинення деяких правопорушень із суміжними складами, але формулюються без врахування положень КК.

Індивідуалізація покарання за злочини у сфері незаконного виготовлення та обігу підакцизних товарів розглядаються деякі проблемні питання застосування ст. 204 КК у частині призначення покарання, оскільки розгляд проблем кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ст. 204 КК, був би неповним без хоча б стислого розгляду зазначених питань.

Зокрема, зазначається, що встановлення санкцій за вчинення злочинів, передбачених ст. 204 КК, як і в більшості статей КК, не ґрунтується на якихось чітких, осмислених уявленнях законодавця про ступінь суспільної небезпеки діянь, передбачених ст. 204 КК, та про ефективність застосування саме таких покарань за вчинення саме цих злочинів. Через це на практиці виникають проблеми, пов’язані з призначенням покарання, яке б відповідало завданій суспільству шкоді. Також можна звернути увагу на занадто широке застосування судами інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, що не завжди сприяє досягненню цілей покарання, закріплених у ст. 50 КК.

Крім того, порушуються проблема так званої спеціальної конфіскації майна, яка передбачена санкціями ст. 204 та деяких інших статей КК і яка полягає у конфіскації незаконно виготовленої продукції та (або) знарядь вчинення злочину. Наводяться аргументи на користь того, що така конфіскація не є видом кримінального покарання, а має суто кримінально-процесуальний характер. Враховуючи це, наголошується на доцільності виключення вказівки на цей захід з санкцій ст. 204 КК.

За період 2012-2013 року в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області кримінальних справ та кримінальних проваджень про кримінальну відповідальність щодо незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України) не перебувало. У зв’язку з цим не можливо висвітлити недоліки та проблемні питання зазначеної норми закону.

З метою формування єдиної та правильної судової практики застосування норм законодавства при вирішенні даної категорії спорів доцільним є видання вищими судовими інстанціями відповідних рекомендацій та роз’яснень, проведення семінару для обговорення проблем судової практики вирішення цієї категорії спорів.

Зважаючи на відсутність указаної категорії справ в Бориспільському міськрайонному суді Київської області, на даний час, у суду відсутні можливості направити копії відповідних рішень.